At the end of the Spanish Civil War, the members of a group of vaudeville performers have been stripped of everything: all they have left is hunger and the instinct to survive. Day after day, agonizingly, lost and helpless between the victors and the vanquished, the musician Jorge, the ventriloquist Enrique, the couplet singer Rocío and the orphan Miguel search tirelessly for something to eat and a safe place to live.

Хартиени птици е историята на група водевилни актьори, на които войната е отнела всичко освен глада. Музикантът Хорхе дел Пино, вентрилогът Енрике Корго, певецът Росио Молинер и сирачето Мигел, наред с други бедни души, формират едно своеобразно семейство, което се опитва да преживее като всички останали - с беднотия и веселие, с радостта от музиката и песните им. А при липсата на хляб, понякога ги хранят аплодисментите.

Finalizada la guerra civil española, los miembros de un grupo de artistas de vodevil han sido despojados de todo: solo les queda el hambre y el instinto de supervivencia. Día a día, agónicamente, perdidos e indefensos entre los vencedores y los vencidos, el músico Jorge, el ventrílocuo Enrique, la cupletista Rocío y el huérfano Miguel buscan incansables algo que comer y un lugar seguro donde vivir.

《纸飞鸟》以上世纪三十年代的西班牙为背景，讲述西班牙内战爆发后社会陷入混乱，喜剧演员Jorge与Enrique收养了孤儿Miguel，一起跟随着剧团四处漂泊，目睹着各种战争带来的惨象，而让他们更不自在的是，他们到处遭受着监视与怀疑……虽然影片没有正面的描写战场上的生死决战，但借助于三位主人公的四处漂泊及遭遇带出了战争的无所不在，有如幽灵般随形，如Jorge在医院里探访Miguel的母亲那一幕，扮演母亲的女演员的一句台词与近乎麻木的表情在无言的抗议着战争带来的痛楚；而影片里三位主角主要是从事喜剧表演，也加强了对战争的控诉。最后那一段，老年的Miguel重返西班牙的一家戏院演唱，昔日的时空交错进如今的镜头里，让人唏嘘。

A spanyol polgárháború végén egy varieté-előadókból álló csoport tagjait mindenüktől megfosztották: csak az éhség és a túlélés ösztöne maradt nekik. Nap mint nap, gyötrelmesen, elveszetten és tehetetlenül a győztesek és a legyőzöttek között, a zenész Jorge, a hasbeszélő Enrique, a kupléénekes Rocío és az árva Miguel fáradhatatlanul keresnek valami ennivalót és egy biztonságos helyet, ahol élhetnek.

No final da Guerra Civil Espanhola, os membros de um grupo de artistas de vaudeville foram despojados de tudo: tudo o que lhes resta é a fome e o instinto de sobrevivência. Dia após dia, agonizantemente, perdidos e indefesos entre os vencedores e os vencidos, o músico Jorge, o ventríloquo Enrique, o cupletista Rocío e o órfão Miguel procuram incansavelmente algo para comer e um lugar seguro para viver.

Хорхе дель Піно та Енріке Корго — двоє артистів мандрівної трупи у часи громадянської війни в Іспанії адоптують 9-річного хлопчика Мігеля, що став сиротою. Вони, а токож їхні колеги — куплетистка Росіо Молінер та юна танцівниця Мерседітас, змушені виживати, але в голодний повоєнний час не втрачають присутності духу і почуття гумору.