11 березня 2011 року. За 225 кілометрів від Токіо п’ятнадцятиметрова хвиля цунамі поглинає атомну електростанцію «Фукусіма-Даїчі» та пошкоджує одну із систем охолодження.

Попри неможливість отримати оцінку ситуації від працівників АЕС уряд закликає громадян зберігати спокій і залишатися вдома.

Тиск у гермооболонці блока реактора починає швидко зростати. Оскільки катастрофічний вибух неминучий, ТОЕПКО пропонує відкрити клапани й випустити газ в атмосферу.

Електроенергія досі відсутня, тому клапани потрібно відкривати вручну. З важким серцем деякі працівники питають, чи можна їм евакуюватись у безпечіше місце.

Начальник станції Йосіда вирішує використовувати для охолодження реакторів морську воду, але в штаб-квартирі ТОЕПКО йому наказують дочекатися дозволу адміністрації.

Коли тиск у гермооболонці нарешті починає падати, ТОЕПКО вимагає, щоб працівники станції повернулися до роботи, але Йосіда вагається.

Адміністрація та штаб-квартира ТОЕПКО втрачають терпіння, а начальник станції Йосіда прохає дозволу евакуювати частину працівників.

Прем’єр-міністру повідомляють, що за найгіршого сценарію третина країни, включно з районом, де розташований Токіо, стане непридатною для життя на декілька десятиліть.